Валютно-курсова політика центрального банку держави є складовою частиною його грошово-кредитної політики.
Напрям зміни валютного курсу національної грошової одиниці впливає на результати економічної діяльності та виконання боргових зобов’язань. Так, девальвація національної грошової одиниці є сприятливою для діяльності експортерів і розрахунків по внутрішніх боргах. В той же час ревальвація сприяє діяльності імпортерів і здійсненню розрахунків по зовнішніх боргах.
Завданням валютно-курсової політики держави є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності національних грошей. Це виражається в підтримці стабільного валютного курсу національної грошової одиниці держави.
Інструментами валютно-курсової політики є:
• Регулювання валютного курсу
Основою стабільності національної грошової одиниці є забезпечення на валютних ринках відповідності між пропозицією та попитом на валюту.
• Управління резервами
З цією метою центральний банк(ЦБ) може викуповувати надлишкову пропозицію валюти для поповнення своїх валютних резервів і за їх рахунок задовольняти недостатню пропозицію валюти. Прийнятним рівнем величини резервів центрального банку вважається тримісячний термін імпорту (зараз в Україні золотовалютні резерви складають більше $ 31 млрд., що становить близько п’яти місяців імпорту).
• Валютне регулювання
Через нормативно-правову базу ЦБ встановлює норми та обмеження на валютному ринку.
Для підтримки стабільності національної грошової одиниці використовуються також монетарні інструменти центрального банку, операції на відкритому ринку. Отже, проведення валютно-курсової політики має такі складові, як:
• операції на відкритому ринку
• зміна ставки рефінансування
• режим курсоутворення
Головними методами регулювання валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика.
Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центральним банком або казначейством іноземної валюти. Центральний банк купує валюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким чином обмежуються коливання курсу національної валюти.
Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу валюти на зниженому рівні, для здійснення валютного демпінгу - знецінювання національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові. Головною умовою тут є зниження курсу валюти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спроможності на внутрішньому ринку.
Здійснення валютної інтервенції можливе двох типів:
• збалансована інтервенція – коли слідом за, скажімо, купівлею валюти на ринку за гривню йде паралельне розміщення облігацій внутрішньої державної позики, тоді грошова маса залишається сталою.
• незбалансована (тоді, коли ЦБ порушує ) – коли ЦБ впливаючи на валютний ринок, тим самим змінює величину грошової маси.
Дисконтна політика зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу центральний банк сприяє притоку капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу (в короткостроковому періоді ставки по депозитам впливають на курс валюти: порівняно вища ставка – приплив іноземного капіталу, зростає попит на нац.валюту, зростає курс валюти; в довгостроковому на курс впливають такі фактори як: рівень цін, квоти та тарифи, величина експорту-імпорту та рівень продуктивності економіки – чим вона вища,тим товари конкурентоспроможніші => вищий експорт, курс зростає).
Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація та ревальвація - зниження та підвищення валютного курсу. Причинами їх є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю національних валют, цілеспрямована політика ЦБ (приклад Китаю та сучасної політики США).
Якщо країна обирає для себе фіксацію курсу національної валюти, вона повинна насамперед зважити на стан економіки держав ( головних торговельних партнерів). За умови коли внутрішній темп інфляції перевищує інфляцію означених країн, підтримання фіксованого курсу валюти призведе до постійної поступової втрати конкурентоспроможності держави.
Для підтримання повзучого курсу, як і валютного коридору, необхідний постійний гарантований рівень власних валютних резервів. Тільки при досягненні цієї основної умови може прийматися рішення щодо фіксації курсу.