Монетаристи піддали сумніву та критиці основні положення та висновки Дж. М. Кейнса про необхідність державного регулювання процесу розширеного відтворення методом грошових шоків, тобто заперечували доцільність використання кейнсіанських форм активного втручання держави в економіку.
Після того, як централізм в обох системах - капіталістичній та соціалістичній почав демонструвати свої недоліки та суперечності, теорія монетаристів починає привертати до себе все більшу увагу.
Державне втручання в економіку, підкреслює Фрідмен, блокує дію стихійних регуляторів, що сприяють встановленню рівноваги, воно орієнтоване на короткострокову перспективу.
Основний принцип монетаризму полягає в тому, що альтернативи ринковому механізму не існує.
Концепцію монетаризму Фрідмен характеризує як «теоретичний підхід, що стверджує важливість грошей».
Фрідмен доводить, що виключний вплив на циклічність економічного розвитку має грошовий фактор, що саме зростання грошової маси визначає інфляцію і тому економічна політика повинна в першу чергу бути спрямована на обмеження та стабілізацію грошової маси.
Основну увагу Фрідмен зосереджує на проблемі грошової маси, розмірів, темпів зростання та її складових величинах.
Циклічність розвитку пояснюється за допомогою «рівняння обміну», відповідно до якого загальна ціна створеного в межах країни продукту повинна дорівнювати величині грошової маси, помноженої на швидкість обороту, тоді вартість грошей і ціни залишатимуться незмінними, отже, загрози інфляції не існуватиме.
Недостатня кількість грошей в обігу веде до кризи виробництва, а надлишкова - до інфляції.
Доведення високостабільної функції грошей він здійснює, спираючись на сформульовану ще в 20-х роках теорію «касових залишків», відповідно до якої стабільний попит на гроші наштовхується на суб'єктивно нестабільну їх пропозицію.
Фрідмен висуває твердження, що попит на гроші об'єктивно стабільний і пов'язаний з динамікою основних економічних показників - національного доходу (валового національного продукту), реальних доходів на душу населення, зайнятість та ін. Суттєву роль відіграє також, на його погляд, співвідношення кількості грошей, що знаходиться в сфері обігу, та грошей, які зберігаються на рахунках (відкладений попит).
В ранніх роботах Фрідменом сформульовано «грошове правило» збалансованої довгострокової монетарної політики, відповідно до якого збільшення грошової маси повинно бути систематичним, стабільним і плановим процесом, незалежним від кон'юнктури та циклічних коливань.
Пояснюючи причини криз, безробіття та інфляцій регулюючим втручанням держави в кредитно-грошову сферу за кейнсіанською схемою Фрідмен вбачають способи лікування економіки у контролі за грошовою масою.
Монетаристи на чолі з Фрідменом вважали, що першопричиною інфляції є форсована емісія грошей, яка ініціює процес її самозростання.
Судження Фрідмена відносно ціни, заробітної плати та інфляції підтверджує таку тезу монетаризму, що регулювання рівня грошової маси забезпечує нейтральність грошей по відношенню до виробництва.
Зміна пропозиції грошової маси в обігу, за твердженням Фрідмена, впливає лише на рівень цін та номінальні розміри валового національного продукту.
Основним фактором економічної рівноваги в суспільстві, за визначенням Фрідмена, є стабільна, контрольована динаміка пропозиції грошей.