При оцінці валютно-курсової політики слід звернути увагу передусім на зміну резервів, на поточний та фінансовий рахунки.
1. Поточний рахунок. Оскільки поточний рахунок відображає сальдо експорту та імпорту товарів, а також доходи і трансферти, зміна валютного курсу впливатиме на вартість експорту для закордонних покупців та імпорту для вітчизняних імпортерів. Подорожчання національної валюти збільшить номінально вартість і ціну експорту, що може позначитися на попиті на експортні товари. Водночас імпорт, що купується за іноземну валюту, стає дешевшим, що сприяє збільшенню його фізичного обсягу і номінальної вартості. Трансферти і доходи при подорожчанні гривні стають номінально меншими (платіжний баланс ведеться у доларах США)
2. Фінансовий та капітальний рахунок. Відображає рух фінансових активів і капітальної власності. При подорожчанні іноземної валюти іноземні кредити і випуск цінних паперів на міжнародних майданчиках стають дорожчими, депозити і цінні папери – дохіднішими.
3. Зміна резервів. Відображає результат валютних інтервенцій центрального банку, які здійснюються задля підтримки курсу національної валюти на бажаному рівні і забезпечення міжнародних платежів. Збільшення резервів означає, що ЦБ викупає залишки іноземної валюти на міжбанківському ринку, зменшуючи її пропозицію і таким чином підвищуючи її ціну/попереджаючи падіння курсу іноземної валюти (ревальвації національної одиниці). Навпаки, зменшення резервів свідчить про операції з продажу валюти, тобто укріплення курсу національної грошової одиниці.
8. Взаємодія монетарної та бюджетної політики в кейнсіанській моделі.
На відміну від монетаристів, які вважали головною роль монетарної політики, кейнсіанці притримувались думки , що основним є регулювання економіки через бюджетно-податкову політику.
Невідповідність рішень щодо інвестицій та заощаджень викликають коливання ділової активності, які проявляються в інфляції і безробітті. Багато ринків не є конкурентними, що призводить до негнучкості цін і з/п, як наслідок, коливання витрат впливають на рівень виробництва і зайнятості, а не на ціни. Держава повинна втручатись через застосування інструментів: дискретної фіскальної політики та монетарної політики для пом’якшення циклічних коливань в економіці.
Фіскальна політика здійснюється через маніпулювання державним бюджетом (державні видатки і оподаткування) для стимулювання економічного зростання, зайнятості, зниження інфляції.
Зростання державних витрат призводить до зростання рівноважного ЧНП. Оподаткування викликає скорочення доходу після оподаткування, це в свою чергу призведе до скорочення обсягів споживання і заощадження. Збільшення розміру податків призведе до скорочення рівноважного ЧНП.
Стимулююча фіскальна політика включає (в період спаду, депресії):
- збільшення державних витрат
- зниження податків
Механізм впливу на чистий експорт: спад, повільне зростання стимулююча фіскальна політика більш висока %ставка зростання зовнішнього попиту на гроші зміцнення грошової одиниці скорочення NX (AD зменшується)
Стримуюча фіскальна політика:
- зменшення державних витрат
- зростання витрат
Механізм впливу на чистий експорт: інфляція стримуюча фіскальна політика нижча % ставка зниження зовнішнього попиту на гроші знецінення грошової одиниці зростання NX (AD зростає).
Мультиплікатор збалансованого бюджету показує, що однаковий приріст державних витрат і податків викликає збільшення ЧНП у розмірі приросту витрат і видатків.
Фіскальна політика повинна орієнтуватись на позитивне сальдо державного бюджету. Існує два способи фінансування дефіциту: за рахунок державних позик (продаж цінних паперів), через випуск нових грошей.
Кейнсіанський підхід до інструментів грошово кредитної політики
Політика дорогих грошей: безробіття і спад держава купує облігації, знижує норму резервування, або знижує облікову ставку зростання пропозиції грошей процентна ставка знижується інвестиційні витрати ростуть реальний ЧНП зростає на суму пропорційну збільшенню інвестицій
Політика дорогих грошей: інфляція держава продає облігації, підвищує норму резервування чи підвищує облікову ставку пропозиція грошей скорочується процентна ставка зростає інвестиційні витрати падають інфляція зменшується
Досягнення ефективності в економіці передбачає координацію заходів фіскальної і грошово-кредитної політики. На компоненти ВВП впливають наступні фактори, які знаходяться під впливом держави:
Споживання ставки податків
Інвестиції ставки податків, процентна ставка, пропозиція грошей (політика дешевих і дорогих грошей)
Чистий експорт валютний курс, процентна ставка
Державні витрати фіскальна політика (дискреційна, автоматична)